Відмінність виконання роботи за цивільно-правовим договором від роботи за трудовим договором Для
виконання робіт за договором підряду громадяни залучаються на підставі
укладання с ними договору підряду. Така форма договору є
цивільно-правовим договором, а не трудовим. Ще одним поширеним видом
цивільно-правового договору є договір про надання послуг. Договори
підряду або про надання послуг укладаються відповідно до положень ЦКУ, а
не КЗпП, як трудові. 1. Договір підряду Статтею 837
ЦКУ встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник)
зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої
сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити
виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,
обробку, переробку, ремонт або на виконання іншої роботи з переданням її
результату замовникові. Договором підряду, зокрема, встановлюються: - строки виконання роботи або її окремих етапів (ч. 1 ст. 846); -
зобов’язання підрядника виконати роботу із свого матеріалу і своїми
засобами або з матеріалу замовника з відповідальністю за неправильне
використання цього матеріалу та поверненням його залишку (ч. 1 ст. 839,
840); - ціна роботи, в т.ч. відшкодування витрат підрядника та плата за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843); -
оплата виконаної роботи або окремих її етапів після остаточної здачі
роботи за умови належного виконання у погоджений строк (ч. 1 ст. 854); -
право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати
відшкодування збитків, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що
вона не буде виконана належним чином (ч. 3 ст. 849). 2. Договір про надання послуг Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язуєть- ся
за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка
споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної
діяльності. При цьому виконавець повинен надати послугу особисто. До
зобов’язань замовника, зокрема, відноситься оплата виконавцеві
зазначеної послуги. Якщо договором встановлено безоплатне надання
послуг, то на підставі ч. 1 ст. 904 ЦКУ замовник зобов’язаний
відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання
договору. 3. Трудовий договір Сторонами трудового
договору виступають працедавець (власник підприємства, установи,
організації або уповноважений ним орган чи фізична особа - підприємець)
та працівник (наймана особа). В ст. 21 КЗпП визначено, що за трудовою
угодою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією
угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а працедавець
— виплачувати йому заробітну плату регулярно, але не рідше двох разів
на місяць і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. У
разі укладення трудового договору між працівником і
працедавцем-підприємцем останній повинен відповідно до вимог ст. 241
КЗпП у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до
роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у
державній службі зайнятості за місцем свого проживання. Форма трудового
договору між працівником і фізичною особою і Порядок реєстрації
трудового договору між працівником і фізичною особою затверджені наказом
Мінпраці від 08.06.2001 р. № 260. Якщо підприємець зареєстрований
платником єдиного податку, то він додатково на кожну особу, яка
перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, має
отримати у податковому органі за місцем реєстрації довідку про трудові
відносини фізичної особи з платником єдиного податку. При цьому ставка
єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу. ДПАУ у листі №
3498/А/17-0715 роз’яснює, що договори з громадянами на використання їх
праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором. Але
за кожного працівника, найнятого за цивільно-правовим договором, ставка
єдиного податку на 50 % не збільшується. Тому податкові органи не
мають вимагати доплати у розмірі 50 % єдиного податку за кожного, хто
виконує роботи або надає послуги за цивільно-правовими договорами. Відмінність оподаткування оплати за цивільно-правовим договором від зарплати за трудовим договором Так
само, як існує відмінність між встановленням оплати та порядком її
виплати за цивільно-правовим та трудовим договорами, існує відмінність в
порядку їх оподаткування. Нагадаємо, що за цивільно-правовим договором
оплачується не процес праці, а його конкретний результат, який
визначається після закінчення роботи або надання послуги й оформляється
актом приймання-передачі виконаних робіт або наданих послуг. 1. Податок з доходів фізичних осіб Згідно
з п.п. 1.15 і 1.17 та пп. 9.12.3 Закону про ПДФО на
працедавця-підприємця, в т. ч. платника єдиного податку, покладено
функції податкового агента щодо будь-яких оподатковуваних доходів,
нарахованих на користь найманих ним фізичних осіб або фізичних осіб, які
перебувають з ним у цивільно-правових відносинах. Але на відміну від
оподаткування зарплати за трудовим договором до оподаткування доходів
фізосіб, одержуваних за договорами цивільно-правового характеру,
застосовується ставка податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % без
виключення з нарахованої суми перед оподаткуванням відрахувань до
соціальних фондів, передбачених п. 3.5 цього Закону, та податкової
соціальної пільги. Таке роз’яснення міститься у Листі № 1558/П/17-0715. Крім
того, такий платник єдиного податку - податковий агент повинен
повідомляти податковий орган за місцем своєї реєстрації про виплачені
найманим працівникам доходи та утримані з них податки за податковим
розрахунком ф. 1ДФ (пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону про ПДФО). Але в цьому
розрахунку і виплати за цивільно-правовими договорами, і зарплата за
трудовим договором вказується під однаковим кодом 01. 2. Нарахування внесків до Пенсійного фонду Порядок нарахування внесків до Пенсійного фонду за цивільно-правовим договором та за трудовим договором також різний. Статтею
11 Закону № 1058 визначено перелік осіб, які підлягають
загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. Зокрема, до
нього включені: - громадяни України, які працюють у підприємців -
платників єдиного податку на умовах трудового договору (контракту) або
виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (п. 1); -
підприємці - платники єдиного податку та члени їхніх сімей, які беруть
участь у здійсненні ними підприємницької діяльності. Тобто дружина
(чоловік), батьки, діти та інші утриманці, які досягли 15 років та не
перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з підприємцем,
але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину
доходу від заняття цією діяльністю (п. 3). В пп. 4 п. 8
Прикінцевих положень цього Закону, зокрема, зазначено, що підприємці -
платники єдиного податку та члени їхніх сімей на період дії законодавчих
актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові
внески в порядку, визначеному даним Законом у фіксованому розмірі. Але
Пенсійний фонд у Листі № 3939/03-30 повідомляє, що на сьогодні
фіксований розмір страхового внеску законодавчо так і не встановлено.
При цьому сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді
частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових
внесків. В іншому Листі № 15066/03-20 Пенсійний фонд наголошує,
що зарахування вищезазначених коштів здійснюється лише за умови
проведення у повному обсязі нарахувань страхових внесків на заробітну
плату найманих працівників. Такий порядок продовжує діяти протягом 2007
року. Про це Пенсійний фонд повідомляє у Листі № 374/03-20. Виходячи
з того, що вищезазначений «спеціальний» порядок щодо нарахування
страхових внесків з винагороди за виконання робіт або надання послуг за
угодами цивільно-правового характеру не передбачений, то нарахування
внесків за такими угодами здійснюється у загальному порядку (Лист №
2790/03-20). Нормативна база 1. ЦКУ – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. 2. КЗпП – Кодекс законів про працю від 10.12.71 р. 3. Лист № 3498/А/17-0715 – лист ДПАУ «Про розгляд листа» від 23.06.2006 р. № 3498/А/17-0715. 4. Закон про ПДФО – Закон України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб». 5. Лист № 1558/П/17-0715 – лист ДПАУ від 29.03.2007 р. № 1558/П/17-0715. 6. Закон № 1058 – Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». 7. Лист № 3939/03-30 – лист ПФУ від 12.03.2007 р. № 3939/03-30. 8. Лист № 15066/03-20 – лист ПФУ від 16.11.2006 р. № 15066/03-20. 9. Лист № 374/03-20 – лист ПФУ від 09.01.2007 р. № 374/03-20. 10.
Лист № 2790/03-20 – лист ПФУ «Щодо сплати внесків на
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з сум винагород за
надані послуги згідно з договорами цивільно-правового характеру» від
21.02.2007 р. № 2790/03-20.
| 