Образцы документов

Донецький окружний

адміністративний суд

Позивач:

Науково – виробниче підприємство

У формі товариства з обмеженою

Відповідальністю

«Раттер»

ЭДРПОУ: 21997988

Юридична адреса:

83048, м. Донецьк, вул. Байдукова, 24

Засоби зв’язку відсутні.

Представник позивача:

Гузар Артем Сергійович

Адреса:

86107, м. Макіївка, м/н Калінінський, б. 10, кв. 117

Тел: 80956955914

Ел. пошта: artyom_guzar@mail.ru

Відповідач:

Державна податкова інспекція

У Київському районі м. Донецька

Адреса:

83007, м. Донецьк, вул.. Жмури, 1

Засоби зв’язку невідомі

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Про визнання недійсним рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій

В період з 03.06.2008 р. по 02.07.2008 р., посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Донецька, на підставі направлення від 03.06.2008 р. № 595/001232, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька, було проведено виїзну планову перевірку НВП ТОВ «Раттер» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.02 р. по 31.03.08 р., по результатам якої було складено акт, який, відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р, був підписаний посадовими особами нашого підприємства з запереченнями.

На підставі акту перевірки, відповідачем було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582240/0/14210/10/22-013 від 18.07.2008 р. на суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 25 791, 87 грн., яке було оскаржене до керівництва ДПІ у Київському районі м. Донецька у порядку адміністративного оскарження. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Донецька за результатом розгляду первинної скарги, залишено без змін рішення про застосування штрафних санкцій від 18.07.2008 р., та крім цього додатково нараховане штрафних санкцій у розмірі 185, 55 грн., після чого на адресу позивача було повторно направлено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582240/1/16562/10/22-013 від 11.08.2008 р. на суму 25 791, 87 грн. та № 0000692240/1/16561/10/22-013 від 11.08.2008 р. на суму 185, 55 грн. Останнє рішення було знов оскаржене до відповідача, але скарга залишилась без задоволення, у зв’язку з чим на адресу позивача було направлене повторне рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0000692240/1/19422/10/22-013 від 10.09.2008 р. на суму 185, 55 грн. Вказані рішення були знов оскаржені до ДПА у Донецької області. За результатом розгляду скарги, рішення були залишені без змін, після чого на адресу позивача були повторно направлені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582240/2/20922/10/22-013 від 01.10.2008 р. на суму 25 791, 87 грн. та № 0000692240/2/20921/10/22-013 від 01.10.2008 р. на суму 185, 55 грн., які були оскаржені до ДПА України. За результатом розгляду скарги, ДПА України прийняла рішення від 02.12.2008 р. про результати розгляду скарги, яким залишила рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін. Рішення ДПА України позивач отримав 05.12.2008 р., про що свідчить поштовий конверт.

Таким чином на день подачі цього позову існують наступні не скасовані рішення про застосування штрафних санкцій відносно позивача:

За думкою контролюючого органу, скаржник, порушив терміни ввезення продукції із за кордону встановлені ст.. 1, 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», при купівлі станка SKET/UDZSA – 630/9 в комплекті (бувший у використанні) вир - во Німеччина у нерезидента ЗАТ Підприємство «Алмаз» (Російська Федерація, м. Орел).

Позивач вважає, що рішення відповідача є необґрунтованими, так як позивач не порушував встановлених термінів здійснення імпортної операції (ввезення товару на митну територію України), а фактично перевіз товар на територію України після попередньої оплати товару у встановлений законодавством строк.

Обставини, складалися наступним чином:

Згідно договору поставки № 1/01-СТ от 19.07.2007 г., укладеного між НВП ТОВ «Раттер» та нерезидентом ЗАТ Підприємство «Алмаз» (Російська Федерація, м. Орел), нерезидент взяв на себе обов’язок поставити на користь нашого підприємства товар а саме – станок SKET/UDZSA – 630/9 в комплекті (бувший у використанні) вир-во Німеччина. Порядок розрахунків згідно з умовами договору поставки передбачав попередню оплату 100 % вартості товару.

14.08.2007 г. позивачем на рахунок ЗАТ Підприємство «Алмаз» було перераховано вартість товару у розмірі 300 000, 00 руб. РФ, про що свідчить копія довідки з банку, яка додається до позову, після чого ЗАТ Підприємство «Алмаз» виконало взяті на себе зобов’язання, та 17.08.2007 г. передало товар перевізнику СПД Богатову А.З. на підставі товарно транспортної накладної № 0496008 від 17.08.2007 р. Крім цього про своєчасне вивезення товару з території Російської федерації свідчить вантажна митна декларація ТД-3 № 35580900 від 18.08.2007 р.

Таким чином, поставка товару ЗАТ Підприємство «Алмаз» на користь нашого підприємства була виконана вже 19.08.2007 р., тобто через 5 календарних днів після здійснення авансового платежу, що свідчить про те, що 180 – денний строк для виконання імпортної операції було дотримано.

19.08.2007 р. вантаж фактично в їхав на митну територію України, однак вже на території м. Донецьк автомобіль з вантажем потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за виною водія, у зв’язку з чим було порушено кримінальну справу. Вантаж - станок SKET/UDZSA – 630/9, було повністю знешкоджено, та залишено на митному терміналі у м. Донецьку, а згодом його було долучено до матеріалів кримінальної справи як речовий доказ, про що свідчать постанови слідчого та вирок у кримінальній справі, копії яких додаються.

У зв’язку із знищенням товару, позивач не зміг розмитнити товар на території України у м. Донецьку.

В усіх своїх відповідях на скарги, відповідач стверджує, що про порушення 180 денного терміну здійснення зовнішньоекономічної операції свідчить відсутність належним чином оформленої ВМД (митної декларації), тобто не розмитнення товару на території України. Але такий висновок є суперечливим, оскільки Закон України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» не встановлює склад правопорушення за не розмитнення товару, а навпаки в ньому йде мова про застосування відповідальності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за порушення термінів розрахунків, або у нашому випадку – за порушення термінів поставки товару на територію резидента після перерахування авансового платежу. Таким чином, на якій підставі позивач повинен нести відповідальність, якщо ЗАТ Підприємство «Алмаз» передало товар нашому перевізнику по відповідній накладній вже 17.08.2008 р., а 18.08.2008 р. вже була оформлена митна декларація при вивезенні товару на територію України, а 19.08.2008 р. автомобіль з товаром перебував вже на території м. Донецьк, при тому, коли позивач перерахував грошові кошти на рахунок ЗАТ Підприємство «Алмаз» 14.08.2008 р.

Так, за змістом ст. ст.., 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" «Стаття 1. Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Стаття 2. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або
переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.

Переміщення через митний кордон (момент перетину кордону) у відповідності до ст. 15 Митного кодексу України визначається як ввезення на митну територію України, вивезення або
транзит через митну територію України, фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Згідно ст.. 4 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми
неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми
неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, аналіз вищевикладених норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що моментом здійснення імпортної операції, є момент або фактичного переміщення товаром митного кордону, або момент переходу права власності на товар згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту № 1/01 – СТ від 19.07.2007 р., поставка здійснювалася на умовах FCA, що згідно з правилами інтерпретації міжнародних комерційних термінів припускає перехід права власності на товар до покупця в момент передачі цього товару на складі продавця безпосередньо або, шляхом відвантаження цього товару перевізнику. Відповідно до накладної № 0496008, товар було передано перевізнику ФЛП Богатову А.З. 17.08.2007 року.

Крім цього і судова практика схиляється к висновку, що фактичне переміщення товару митного кордону України свідчить про своєчасне виконання умов ст.. 1, 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», про що свідчить постанова Вищого Господарського суду по справі № 25/518 від 13.07.2005 р. про визнання недійсним податкового повідомлення рішення. Роздруковану копію цієї постанови ми додаємо до нашої жалоби як судовий прецедент. Обставини, викладені у вказаній постанові ВХСУ аналогічні у випадку з позивачем та відповідачем по цій справі, при цьому суд задовольнив позов позивачів про визнання недійсним податкових рішень, виходячи з того, що, незважаючи на не розмитнення товару, який також було пошкоджено, підстав для притягнення до відповідальності не було, оскільки фактично товар перетнув митний кордон України у встановлені строки, що було підтверджено товаро - супровідними документами та митною декларацією, оформленою при вивізенні товару з території Росії.

Крім цього відповідач посилається на п. .п. 3.3. п. 3. Інструкції НБУ № 136 від 24.03.1999 р. про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, таким чином зробивши неправильний висновок, відносно того, що порушення строків здійснення імпортної операції є прямим наслідком того, чи зняв уповноважений банк з контролю цю операцію чи не зняв. Такий висновок цілком необґрунтований, так як вказана інструкція не встановлює складу правопорушення у сфері операцій з іноземною валютою та не визначає, що факт порушення термінів зарахування виручки в іноземній валюті або поставки товару через митний кордон України встановлюється банківськими установами і що від цього залежить визнання особи правопорушником у сфері розрахунків в іноземній валюті. Інструкцією встановлено, що банки лише повідомляють податкові органи про факт ненадходження митних декларацій для підтвердження виконання операції по поставці товару. Таким чином не зняття з контролю імпортної операції не є підставою для нарахування штрафних санкцій.

У свою чергу і ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" також не встановлює, що порушення термінів відбувається у випадку не зняття імпортної операції з контролю в уповноваженому банку.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки, товар – станок SKET/UDZSA – 630/9 в комплекті (бувший у використанні) вир - во Німеччина, фактично був ввезений на територію України 18.08.2007 р., що підтверджується митною декларацією № 35580900 від 18.08.2007 р., оформленою при перетині митного кордону Росії, тобто після 4 днів наступних за днем перерахування попередньої оплати за товар, то строки, встановлені ст.. 1, 2 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" були дотримані, у зв’язку з чим, підстави для притягнення до відповідальності за порушення у сфері ЗЕД у відповідача відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає дії відповідача по застосуванню штрафних санкцій за порушення строків імпорту товару незаконними та необґрунтованими, у зв’язку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,

ПРОШУ:

Додаються:

Директор

НВП ТОВ «Раттер» С.П. Раттер

«__»___________________2008 р.